Сторінка памʼяті
ІГНАТОВ ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ
23.02.1995 – 14.03.2025
(студент КЗІ ОНАЗ ім. О. С. Попова 01.09.2009 – 30.06.2014)
Дмитро народився 23 лютого 1995 року. Навчався в коледжі з 1 вересня 2010 року за спеціальністю “Технічне обслуговування і ремонт апаратури зв’язку та оргтехніки”. До цього закінчив Одеський навчально-виховний комплекс — спеціалізовану загальноосвітню школу №40 з поглибленим вивченням гуманітарних предметів.
У коледжі Дмитро проявив себе як відповідальний і старанний студент із середнім рівнем підготовки, який швидко адаптувався до навчального процесу. Він відзначався добрими стосунками з викладачами та товаришами, не мав зауважень щодо поведінки, не пропускав занять, активно займався спортом — брав участь у змаганнях з баскетболу, волейболу, легкої атлетики, із захопленням грав на гітарі.
Його характер — спокійний, доброзичливий, щирий і енергійний. Дмитро був комунікабельним, з повагою ставився до людей, мав чітку громадянську позицію, яку умів висловлювати гідно й емоційно. Він завжди залишався принциповим, наполегливим і відповідальним.
Не мав шкідливих звичок і ніколи не був помічений у контактах із соціально-негативним середовищем.
Таким його пам’ятають викладачі, одногрупники, друзі. Таким він залишиться в серцях усіх, хто його знав.
Та найважливіше — Дмитро був не лише гідним студентом, а й мужнім громадянином, який не залишився осторонь у найтяжчий для країни час. Він зробив найвищу жертву — віддав своє життя за свободу, за Україну, за кожного з нас.
Старший солдат Ігнатов Дмитро Анатолійович – навідник 1 відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А 0284.
Проживав Дмитро разом із батьками та сестрою в Одеській області. Мав кохану дівчину і плани на майбутнє. Був веселим, добрим, щирим, працьовитим, відповідальним та справедливим, завжди готовий прийти на допомогу та підтримати у скрутний час.
25 лютого 2022 року Дмитро став на захист своєї Батьківщини та родини. Від початку повномасштабного вторгнення неодноразово приймав участь у бойових діях для збереження цілісності нашої держави. Перший рік війни служив під Миколаєвом, де збив ворожу ракету, за що був відзначений. Виконував бойові завдання у м. Херсон. Серед побратимів здобув повагу, був прикладом для молодших військовослужбовців.
За час несення військової служби, до якої ставився дуже відповідально, неодноразово ризикував своїм життям, рятуючи побратимів, завжди прагнув допомогти всім, хто цього потребував.
У січні 2025 року був переведений до 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗС України у Сумську область.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, ІГНАТОВ ДМИТРО загинув 14.03.2025 року в селі Гоголівка, Суджанського району, Курської області при виконанні бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу з боку ворога.
У Дмитра було, свого роду, гасло – «Нічого в житті не вартує нічого, окрім життя і свободи». У найважчий для нашої країни час, він віддав своє життя за кожного з нас. Загибель Дмитра є великою трагедією і непоправною втратою не лише для його родини, а й для побратимів, друзів та всіх, хто мав честь його знати. Його відвага, самопожертва, військовий професіоналізм, його сміливість, мужність і прагнення до Перемоги України заслуговують найвищого державного визнання.
ІГНАТОВУ ДМИТРУ АНАТОЛІЙОВИЧУ з позивним «Цезар» назавжди 30.